Валерій Маркус

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Валерій Маркус повернувся до війська, де спочатку воював у складі 30-ї ОМБр, а пізніше взяв участь у формуванні 47-ї ОМБр «Маґура».

Автор біографічного воєнного роману «Сліди на дорозі», номінованого на премію «Книга року» (2018).

Мандрівник і автор відеоблогу «Вільна людина» на своєму YouTube-каналі. Герой документального фільму «Вільна людина. Проща».

Авторитетний військовий блогер. Співзасновник благодійного фонду «Markus Foundation», який став тиловою службою 47-ї ОМБр «Маґура».

Входить до рейтингів «30 до 30: обличчя майбутнього» (Forbes UA), «25 найвпливовіших українських військових» (New Voice) та «30 Under 30» (Kyiv Post). Герой рубрики «Сучасний портрет нації» (ELLE).

Біографія

Валерій Сергійович Маркус народився 14 липня 1993 року в місті Первомайськ (Миколаївська область). Ще з підліткового віку він мріяв долучитися до повітряно-десантних військ, щоб «реалізовувати свій комплекс маскулінності» та бути серед «найкрутіших хлопців на планеті».

У школі майбутній військовий отримував високі оцінки переважно на уроках фізичної культури та довійськової підготовки, а після її закінчення вступив до місцевого ПТУ, щоб опанувати професію електрика.

Не чекаючи вручення повістки, на наступний день після 18-річчя Маркус прийшов до військкомату. У 2011 році його було направлено до 169-го навчального центру «Десна».

Дитинство та підлітковий вік

Валерій Маркус, зріст якого можна дізнатися в мережі тільки порівняно з іншими людьми на фото, у школі «фанатів» від футболу. Він не тільки грав із сусідськими хлопцями, а й відвідував футбольні тренування та виступав на змаганнях у своєму місті. У вуличній команді Валерій грав у захисті, а в спортивній школі — у нападі, хоча іноді ставав на позицію голкіпера.

У підлітковому віці для Маркуса на перший план вийшов бокс. Однак усі спортивні захоплення поставило на паузу навчання в «Десні», а потім — участь у бойових діях.

2016–2022 роки

Після визнання непридатним до військової служби та звільнення з лав ЗСУ Валерій Маркус працював на кількох цивільних посадах, але без особливого успіху.

«Єдиний лікар, що здатний допомогти мені, — це я сам», – стверджував він, вирішивши самостійно боротися з фізичними та психологічними проблемами. Значною мірою у цьому йому допомогли піші подорожі.

Ель Каміно де Сантьяго

У першу подорож паломницьким шляхом святого Якова Маркус вирушив у 2017 році. Шлях завдовжки 2000 км маршрутом Ель Каміно де Сантьяго з Парижа до мису Фіністерре він подолав лише з військовим наплічником. Покинувши французьку столицю, Валерій рухався на південь до Атлантичного океану.

Маркус перетнув іспанський кордон, пройшов заповідники та Кантабрійський гірський хребет, загалом подолавши 1811 км. Під час мандрівки він знімав відео, які згодом опублікував на власному YouTube-каналі у вигляді 14 епізодів проєкту «Вільна людина».

Мандрівка країнами Скандинавії

У 2019 році Валерій Маркус вирушив у наступну пішу подорож. З травня до вересня він пройшов Норвегію, Швецію та Фінляндію, маючи намір дійти до Північного Льодовитого океану.

Цього разу Валерій здебільшого подорожував складними гірськими маршрутами. Зокрема, йому навіть довелося самостійно зашивати собі обличчя після травми.

Підкорення вершин

Валерій Маркус підкорив дві гори з переліку найвищих вершин світу — Кіліманджаро (Африка, 2019 рік) та Аконкагуа (Південна Америка, січень 2022 року).

У травні 2022 року Маркус планував вирушити в експедицію на вершину Евересту, але повномасштабне вторгнення Росії в Україну докорінно змінило його плани.

Військовий досвід

Під час навчання в центрі «Десна» Валерій шукав можливості отримати справжній військовий досвід, зокрема долучитися до миротворчої місії у країнах Африки.

У 2014 році, за кілька місяців до завершення строку дії військового контракту Маркуса, російські війська окупували Донецьку й Луганську області та АР Крим.

Після початку антитерористичної операції на Донбасі Валерій у складі 25-ї окремої повітряно-десантної бригади потрапив на фронт під Слов’янськ. Він брав участь у боях за Краматорськ, Жданівку, Вуглегірськ, Шахтарськ, Добропілля, Комунар і Дебальцеве.

Цього ж року один із командирів самопроголошеного квазідержавного утворення ДНР призначив грошову винагороду за вбивство Валерія Маркуса. Саме тому Маркус почав використовувати у соціальних мережах псевдонім «Валерій Ананьєв». Так він намагався захистити своїх близьких від потенційної небезпеки з боку терористів і російських військових.

Після закінчення контракту Маркус не підписував новий, але продовжив службу в лавах ЗСУ. За його словами, залишити військо не дали «почуття відповідальності й провини за те, що відбувається».

Тоді він заснував YouTube-канал, щоб показати глядачам війну такою, якою вона є. Перші відео про події на Донбасі були опубліковані у вересні 2015 року. У них висвітлюються військовий побут, життя та робота з побратимами, звільнення деяких населених пунктів. Пізніше канал трансформувався з відеоблогу про війну на платформу, де Маркус ділиться власними думками щодо актуальних подій, цікавими інтерв’ю і подкастами.

У 2016 році Валерій Маркус поранення отримав і тривалий час лікувався в Дніпрі, Старокостянтинові та Одесі, після чого був звільнений із лав ЗСУ. Переїхавши до Києва, він продовжував проходити реабілітацію і намагався адаптуватися до цивільного життя.

«Маґура»

Після повномасштабного вторгнення російських військ до України 24 лютого 2022 року Валерій Маркус повернувся до лав ЗСУ. Спочатку він брав участь у бойових діях у складі розвідувального підрозділу 30-ї ОМБр під командуванням підполковника ЗСУ, Героя України Володимира Гринюка.

У квітні 2022 року Валерій Маркус і капітан Іван Шаламага отримали пропозицію сформувати та очолити новий штурмовий підрозділ — 47-й окремий батальйон. Так розпочалася наступна сторінка військового життя Валерія, де він став відомий широкому загалу як головний сержант Маркус.

У новоствореному батальйоні Шаламага відповідав за стратегію і вирішення юридичних питань, а Маркус займався завданнями, пов’язаними з особовим складом:

• створював ідеологію та символи військової частини;
• відбирав військовослужбовців;
• розбудовував сержантський корпус за стандартами НАТО.

Його головною метою були викорінення «армійщини», яка тривалий час процвітала у вітчизняній армії, та впровадження принципово нових засад розвитку підрозділу — взаємоповаги, безперервного навчання та внутрішньої культури.

На бійців, які проходили відбір до батальйону, чекала співбесіда особисто з командиром Шаламагою і старшим сержантом Маркусом. Вони шукали людей не лише з мотивацією, а й чітким усвідомленням того, де вони перебувають і що мають робити.

Одночасно зі створенням підрозділу Валерій заснував благодійний фонд «Markus Foundation», діяльність якого спрямована на підтримку бійців та максимальне забезпечення їхніх потреб.

Наприкінці червня 2022 року почалося розширення 47-го окремого батальйону до окремого штурмового полку, а вже в жовтні підрозділ перейшов до етапу формування окремої механізованої бригади «Маґура».

Згідно з міфами, Маґура — хмарна діва, дочка бога Перуна. Фактично, вона є слов’янською валькірією, яка також опікується воїнами.

Очолив новостворену бригаду підполковник, лицар ордена Богдана Хмельницького трьох ступенів Олександр Сак. Іван Шаламага став заступником командира, а 47 бригада Маркус обійняв посаду головного майстер-сержанта.

11 липня 2023 року військовий за власним бажанням залишив посаду, написавши рапорт із проханням перевести його на нижчу посаду. Відповідаючи на питання Валерій Маркус, де зараз, слід зазначити, що він став командиром механізованого відділення. Таке рішення Маркус ухвалив добровільно через неможливість розбудовувати військову частину згідно з задекларованими раніше цінностями.

Державні нагороди та відзнаки

• Пам’ятний знак «За воїнську доблесть» (2014 рік).
• Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (2022 рік) за значні заслуги в забезпеченні обороноздатності України, зміцненні національної безпеки, бездоганну військову службу, зразкове виконання військового обов'язку під час збройної агресії РФ проти України та виявлені при цьому високий професіоналізм, честь і доблесть.
• Медаль «За особливу службу ІІІ ступеня» (2022 рік).

Благодійний фонд

«Markus Foundation» — благодійний фонд, співзасновником якого стали Валерій Маркус і IT-підприємець Василь Васильєв.

Основні напрями роботи фонду:

• матеріально-технічне забезпечення бійців 47-ї ОМБр;
• навчання та тренування із залученням інструкторів провідних світових армій;
• підтримка поранених бійців і сімей загиблих героїв.

«Markus Foundation» забезпечує ефективний розвиток новоствореного підрозділу. В умовах, коли держава не може в повному обсязі задовольнити потреби військових у якісній сучасній техніці та спорядженні, фонд вирішує усі питання військовослужбовців 47-ї ОМБр.

Мета «Markus Foundation» — створити бійцям кращі умови для досягнення перемоги. З цією метою особлива увага приділяється кожній складовій забезпечення воїнів, адже на війні немає дрібниць. Берці та одяг, метеостанції та бронежилети, тепловізори і відстанеміри — від цих та інших речей безпосередньо залежить результат виконання завдань.

Фонд надає бійцям 47-ї ОМБр саме те, що їм потрібно для ефективного знищення ворога, коли Міністерство оборони не має для цього достатньо можливостей. Зі свого боку, бригада регулярно надає відеозвіти з демонстрацією використання закупленого матеріально-технічного забезпечення.

Книги

Численні Валерій Маркус новини пов’язані з його біографічним воєнним романом «Сліди на дорозі». Він почав працювати над цією книгою 2015 року. Вона присвячена війні на сході України, але зображує її у не зовсім звичному для читачів форматі.

«Я пустив війну у свою свідомість, і вона повністю зруйнувала моє світосприйняття. Шлях виходу з цього стану йшов через роздуми, емоції, важкі спогади, важкі рішення, розуміння того, як я став залежним від війни, розуміння того, що я насправді пережив за ці три роки», — описує процес створення роману Маркус.

«Сліди на дорозі» — це не класична оповідь, створена за критеріями документальної літератури. Особливе місце в книзі відведено саме емоціям, переживанням і спогадам Маркуса. Їх супроводжують фото- та відеоматеріали, створені Валерієм і його побратимом під час описаних подій.

«Я б міг сказати, що ця книга правдива, але це будуть пусті слова. Правда в кожного своя, тому подібними словами можна жонглювати як завгодно. Інколи ми настільки заграємося, що самі починаємо вірити у те, що наша вигадка і є істина. Не хочу вам брехати. Ця книга не про правду. Вона про те, що боліло особисто мені й чим я мусив поділитися», — розповідає автор.

На початку 2018 року Маркус завершив написання книги, але не зміг домовитися про друк із вітчизняними видавництвами. Перший тираж, який налічував 5 000 екземплярів, він видав у серпні 2018 року під псевдонімом «Валерій Ананьєв» за підтримки близьких друзів. Протягом кількох тижнів увесь тираж було розпродано, і книга стала бестселером. У вересні того ж року розпочався всеукраїнський тур Валерія Маркуса на підтримку роману.

За перший рік було продано понад 20 000 екземплярів книги «Сліди на дорозі». Також вона доступна в аудіоформаті — її начитав сам Валерій Маркус для видавництва «АБУК».

«Вільна людина. Проща»

Валерій Маркус, інстаграм якого наповнений численними цікавими для підписників відео, не тільки видав книгу, а й став героєм кінопроєкту. Режисер Сергій Дмитренко зняв про нього повнометражний документальний фільм «Вільна людина. Проща» (2022 рік).

«Вільна людина. Проща» — це розповідь про життя Валерія Маркуса в період з 2014 до 2020 рр. У фільмі розкриваються теми війни, реабілітації, подорожей, критики. В проєкті взяли участь відомі українські журналісти та культурні діячі, які добре знають Маркуса та здатні пояснити феномен його популярності.

Важлива мета цього фільму — не лише розповісти про відомого бійця та мандрівника, а й підтримати військовослужбовців, які після фронту намагаються адаптуватися до цивільного життя.

«Наш фільм буде цікавий та корисний для молоді, бо формуватиме в ній систему цінностей, яка складається з любові до рідної землі та мови, гідності, цілеспрямованості, самовдосконаленні та з інших чеснот», — стверджують автори проєкту.

Особисте життя Валерія Маркуса

Валерій Маркус особисте життя тримає у таємниці. У вільному доступі відсутня будь-яка достовірна інформація про його сім’ю. Проте це не заважає бійцю час від часу інтригувати своїх підписників у соціальних мережах.

Так, у лютому 2023 року на його сторінці в Twitter/X з’явився допис «Одружуюсь», а за кілька днів ще один — «Одружився». Хто ж вона, Валерій Маркус дружина? Відповідь на це питання читачі не отримали.

Поки одні підписники вітали щасливу пару та бажали мирного неба, інші були впевнені, що це лише алегорія, і насправді Маркус «одружився» на війні.

Соціальні мережі

Валерій Маркус — досвідчений авторитетний військовий, який за популярністю не поступається багатьом топовим цивільним блогерам. Так, на його YouTube-каналі понад 500 000 підписників, а відео незмінно набирають від сотень тисяч до кількох мільйонів переглядів.

Інші соціальні мережі також цікавлять користувачів. Наприклад, в Instagram за бійцем стежать 513 000 підписників, у Twitter/X — понад 128 000, а Валерій Маркус телеграм має понад 2 000 фоловерів.

Останнім часом користувачі соціальних мереж помітили, що активність військового у соціальних мережах значно знизилася. Жодних офіційних заяв з цього приводу Маркус не робив, однак шанувальники вважають, що він вирішив тимчасово вийти з медійного поля за власним бажанням.

YouTube

Telegram

Instagram

Facebook

Twitter/X