Інна Мірошниченко

Біографія Інни Мірошниченко

Інна Юріївна Мірошниченко (у дівоцтві — Рудник) народилася 9 жовтня 1987 року у місті Донецьку. Вона зростала в українській родині, де цінували освіту, працю та людяність. За словами самої Інни, саме з дитинства вона винесла переконання:

Важливо діяти чесно і говорити про те, про що інші мовчать. І тільки так щось можна змінити.

У школі Інна проявляла себе як відповідальна й допитлива учениця, брала участь у конкурсах та олімпіадах, особливо цікавилася історією та правом. Уже тоді вона мріяла «захищати людей», хоча ще не знала, у якій саме формі.

Після закінчення школи Інна переїхала до Києва, щоб здобути вищу освіту у столиці. Вона вступила до Міжнародного Соломонового університету (International Solomon University), де обрала спеціальність «правознавство».

У 2009 році дівчина успішно закінчила навчання й отримала диплом юриста. Під час навчання брала участь у студентських правничих ініціативах.

Інна почала професійну діяльність ще у 2007 році, коли паралельно з навчанням працювала юристкою у приватному підприємстві «Юридичне бюро Рижого» (вересень 2007 – листопад 2009). Після здобуття диплома юриста продовжила кар’єру в корпоративному секторі. Листопад 2009 – листопад 2010 — юрисконсульт у компанії «НКТ», де займалася договірним правом і корпоративними питаннями. 

Далі Інна приєдналася до однієї з провідних юридичних фірм України Lavrynovych & Partners Law Firm, де пропрацювала понад шість років (2010 – червень 2016) як старша юристка, спеціалізація: сімейне, цивільне та спадкове право. У цей час вона працювала з комплексними клієнтськими кейсами, представляла інтереси приватних осіб у судах, брала участь у внутрішніх правових аудитах і розробці стратегій для клієнтів компанії.

Саме цей період став ключовим у професійному становленні Інни — вона поєднала глибоку теоретичну базу з практикою, сформувавши власний професійний стиль: увага до деталей, людяність і стратегічне мислення.

Початок кар’єри

Після років роботи в юридичній сфері Інна Мірошниченко вирішила поєднати професійну практику з медійною діяльністю. Вона прагне зробити юридичні теми зрозумілими для звичайних людей і водночас підсвічувати суспільно важливі теми, зокрема захист прав дітей, жінок і родин.

Її шлях у медіа не був стратегією, скоріше природною потребою ділитися з іншими тим, що пережила, тим, що знає і тим, у що вірить. Першими кроками став блог в Instagram. Він починався з простих історій про роботу юристки, але дуже швидко перетворився на простір чесних розмов про життя.

Інна писала про кар’єру, материнство, про те, як не загубити себе між ролями дружини, мами й професіоналки. Вона не намагалась здаватися ідеальною — навпаки, показувала реальність без фільтрів: втома, сумніви, післяпологова депресія, нова сила після втрат.

Її читачів вразило те, що вона не просто говорить — вона діє. Коли Інна говорить про підтримку дітей-сиріт — вона сама відвідує інтернати. Коли говорить про усиновлення — розповідає власну історію. Коли порушує тему ментального здоров’я — запрошує до блогу психологів і розповідає про власний досвід без прикрас.

Ми часто чекаємо, що хтось змінить систему. А система починається з нас,

— каже вона в інтервʼю телеканалу «Дім».

Інна свідомо відмовилася від “глянцевого” образу і будує комунікацію на щирості, відкритості й соціальній відповідальності. У постах вона пояснює складні юридичні поняття простою мовою, водночас підіймаючи теми, які традиційно замовчувалися:

• усиновлення й адаптація дітей у нових сім’ях;
• післяпологова депресія та підтримка матерів;
• баланс між роботою й родиною;
• партнерство у стосунках і роль чоловіка в сім’ї.

Саме цей формат — поєднання правничої експертизи та особистих історій — зробив її сторінку популярною серед українських читачів. Саме ця внутрішня щирість і послідовність зробили її голос помітним.

Юридична кар’єра

Інна Мірошниченко має понад п’ятнадцять років юридичного досвіду. Після закінчення Міжнародного Соломонового університету у 2009 році вона почала працювати у сфері цивільного права. За цей час Інна здобула репутацію фахівчині, яка поєднує глибоке знання закону з умінням говорити людською мовою, що згодом визначило її публічний стиль.

Після шести років у «Lavrynovych & Partners» Інна Мірошниченко стала партнеркою юридичної компанії «Pronin & Partners» («Пронін і партнери»), тут вона курує напрям «Сімейне право та права людини».

Інна Мірошниченко спеціалізується на:

• сімейному праві — оформленні шлюбних договорів, аліментних зобов’язань, розірванні шлюбу, розподілі майна, визначенні місця проживання дитини;
• усиновленні та опіці — супроводі процедур, консультуванні родин, представництві інтересів майбутніх усиновлювачів;
• захисті прав дітей — підготовці документів для органів опіки, участі у перевірках дитячих закладів, правовій підтримці сімей у кризових ситуаціях;
• цивільному та спадковому праві — вирішенні спорів щодо власності, боргових зобов’язань, спадщини, компенсацій;
• громадській правозахисній діяльності — участі у робочих групах і проєктах, присвячених реформі системи опіки та сімейного законодавства в Україні.

Інна Мірошниченко активно виступає за оновлення системи усиновлення в Україні, наголошуючи на необхідності її прозорості, психологічного супроводу сімей і правової грамотності громадян. Вона бере участь у перевірках інтернатів та дитячих будинків, спілкується з вихователями, дітьми, представниками місцевих органів влади, щоб на практиці бачити, як працює закон.

Мене часто запитують, навіщо я їжджу в інтернати. Бо я хочу бачити, як закон працює насправді — не на папері, а в житті,

— сказала вона в інтерв’ю The Ukrainians (2023).

Паралельно Інна проводить освітні заходи: онлайн-марафони, лекції та прямі ефіри, у межах яких розповідає про юридичні аспекти сімейного життя, шлюбних угод, спадкування та усиновлення. Її матеріали вирізняються простою мовою викладу, орієнтованою на звичайного читача, а не лише на професійну спільноту.

Інна Мірошниченко є однією з найвідоміших українських адвокаток у сфері сімейного права. Її коментарі з правових питань регулярно публікують українські медіа — Vogue UA, Pravda Life, The Ukrainians, УНІАН. Її професійна діяльність поєднує точність права й емпатію до людини.

Особисте життя

Інна познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, телеведучим Тімуром Мірошниченком, на корпоративі юридичної компанії, де вона тоді працювала. Тімура запросили вести подію, і саме там він уперше побачив Інну Рудник — ефектну юристку з уважним поглядом і спокійною впевненістю. Після заходу він знайшов її у Facebook і надіслав повідомлення, але відповідь отримав лише через два з половиною роки, Інна просто не бачила запиту в приватних повідомленнях.

Коли ж випадково знайшла листа, то вирішила відповісти. І з цього моменту їхнє спілкування почалося спочатку, але вже з іншої, дорослішої позиції. Перше побачення відбулося в ресторані на Подолі, друге — на заправці, де Тімур пригостив її, за його словами, «найсмачнішим у Києві» супом том-ям. Відтоді вони почали бачитися щодня.

Їхні стосунки розвивалися швидко, але не без труднощів. У 2017 році, під час підготовки Тімура до Євробачення-2017, де він був ведучим, пара пережила кризу — постійні зйомки, відрядження, відсутність спілкування. Після завершення конкурсу вони вирішили жити разом. Як згодом жартувала Інна,

це сталося, бо в мене вимкнули воду, і я залишилася в нього на день — який затягнувся на все життя.

У січні 2018 року Тімур зробив пропозицію руки і серця на канатній дорозі в Барселоні, у день народження Інни. Весілля пара влаштувала у форматі камерної вечірки для близьких друзів. Наречена з’явилася не у білій сукні, а у сміливій чорно-фіолетовій, символічно показавши, що щастя — не у шаблоні, а у щирості.

Сьогодні подружжя Мірошниченків виховує чотирьох дітей: Мію (народилася у 2018 році), Марка (народився у 2020 році), Марселя (усиновлений у 2023 році) і Ангеліну (усиновлена у 2024 році).

Попри насичену роботу, публічні виступи й чотирьох дітей, Інна вміє зберігати рівновагу. Її день розпочинається з простих ритуалів — кава, розмова з дітьми, коротка медитація або прогулянка. Вона каже, що головний секрет балансу — не намагатися встигнути все, а вміти відпускати непотрібне.

Інна також наголошує, що кар’єра і сім’я не повинні змагатися між собою. Вона бачить у роботі продовження свого покликання, а в сім’ї — основу, що дає сили діяти:

Моя робота і моя родина — це не різні світи. Це один шлях, просто з різними завданнями,

— зазначає вона у розмові з журналісткою Аліною Доротюк.

Діти та усиновлення

Інна не раз зізнавалася, що шлях до материнства був непростим. Після народження першої доньки вона пережила післяпологову депресію, про яку відверто розповіла у своєму блозі, аби підтримати інших жінок. 

Вона зізнавалася, що спочатку не могла прийняти зміни у своєму житті, але завдяки підтримці чоловіка змогла відновитися і «повернути собі відчуття себе». Цей досвід став поштовхом до публічних розмов про ментальне здоров’я жінок і важливість допомоги після народження дитини.

У 2020 році в родині народився син Марк, і саме тоді подружжя почало говорити про давню мрію — усиновлення.

Ми завжди знали, що в нашому домі вистачить любові ще на кілька сердець,

— казала Інна.

У 2023 році Мірошниченки усиновили хлопчика Марселя, а вже у 2024 році — дев’ятирічну дівчинку Ангеліну. За словами Інни, процес усиновлення став не лише юридичним, а передусім емоційним випробуванням. Перші місяці були непростими: діти звикали до нових умов, до батьків, до відчуття безпеки. Але, як розповідала Інна:

Ми просто були поруч — щодня, тихо, без вимог, доки слово “мама” стало природним.

За її словами, цей досвід став одним із найважливіших у житті — не лише як для мами, а і як для людини, яка бачить систему зсередини. Вона часто підкреслює, що усиновлення — це не героїзм, а прояв любові, який може зробити будь-хто, якщо готовий приймати і бути поруч.

Інтерв’ю та публічні висловлювання

В низці інтерв’ю Інна Мірошниченко відкрито говорить про актуальні суспільні теми: усиновлення, адаптація дітей із сирітських закладів, роль жінки-правозахисниці під час війни, реформування системи опіки.

Наприклад, вона зазначила:

Для мене важливо, щоб люди… усвідомили рівень відповідальності й не побігли усиновлювати, якщо не готові.

В інтерв’ю для The Ukrainians вона багато говорила про відповідальність, що приходить разом із рішенням усиновити. У цій розмові Інна вперше так глибоко розповіла про свій досвід адаптації прийомних дітей, про страхи, сумніви й момент, коли родина зрозуміла, що справжнє прийняття — це процес, а не один вчинок. Вона пояснила, що кожна дитина має право на другий шанс, але дорослі повинні бути готовими до реальності, а не до казки.

В інтерв’ю УНІАН (грудень 2024 року) Інна поділилася, як минули перші місяці після усиновлення Марселя:

У нього були складні поведінкові реакції, й це було дуже важко. Але ми просто залишалися поруч. Щодня, крок за кроком.

Ця фраза стала однією з найбільш цитованих у соціальних мережах — у ній стиснуто все те, про що Інна говорить роками: допомога починається не з гучних заяв, а з постійної присутності.

У програмі «Точка опори» на телеканалі «Дім» (лютий 2024) Інна зізналася, що з дітьми розмовляє про війну, про любов до країни, про мову. Вона також акцентує те, що правозахисна діяльність під час війни — це не лише юридичні дії, а голос для дітей, які залишилися без захисту:

Я відчуваю болі тисяч дітей… і якщо я буду мовчати, інші будуть мовчати.

Інна також часто з’являється у YouTube-форматах, де відверто ділиться особистим. У розмові з Раміною Есхакзай вона говорила про партнерство у шлюбі, про підтримку з боку чоловіка, про те, що їхня родина не ідеальна, але справжня. У бесіді з Аліною Доротюк — про усиновлення, втому, побут і щоденні речі, які будують довіру. У цих розмовах вона залишається собою — без підготовлених фраз, без дистанції між собою й глядачем.

В усіх інтерв’ю — від журналів Vogue UA і The Ukrainians до телепроєктів і подкастів — Інна Мірошниченко виступає насамперед як людина, яка не розділяє особисте й професійне. Її слова завжди мають під собою досвід: не книжковий, а життєвий. Вона говорить про усиновлення не як про абстрактну соціальну тему, а як про особисту історію, що стала частиною її місії:

Ми не планували так робити, але коли побачили, як насправді влаштована система, не могли мовчати.

Для багатьох її глядачів і читачів Інна Мірошниченко стала жінкою, яка вміє називати речі своїми іменами й не боїться брати на себе відповідальність. Вона говорить не про героїзм, а про чесність і вміння бути поруч, коли цього найбільше потребують.

Благодійність і соціальні ініціативи

Після початку повномасштабної війни Інна Мірошниченко зосередилася не лише на професійній практиці, а й на соціальних і волонтерських ініціативах. Разом із чоловіком Тімуром Мірошниченком вони підтримують дітей, переселенців і родини військових, беруть участь у кампаніях, спрямованих на гуманітарну допомогу та психологічну підтримку.

Після 2022 року Інна стала однією з постійних учасниць і радниць кількох українських благодійних ініціатив. Зокрема, вона співпрацює з благодійним фондом «Твоя опора» — однією з найбільших українських організацій, яка допомагає дітям-сиротам, дитячим лікарням і родинам у складних обставинах. Інна бере участь у їхніх кампаніях, присвячених темі усиновлення, і надає юридичні консультації батькам, які проходять процедуру опіки.

Ще один напрям — партнерство з ГО «Кожна дитина має дім», організацією, що підтримує реформу системи дитячих будинків. Інна долучається до їхніх круглих столів, бере участь у розробці правових рекомендацій для Мінсоцполітики та публічно виступає на тематичних форумах.

Вона також співпрацює з фондами «Україна SOS» та «Повернись живим», допомагаючи у проведенні благодійних зборів і юридичному оформленні гуманітарних проєктів. Окрему увагу приділяє підтримці родин військових і дітей, які втратили батьків під час війни.

Інна Мірошниченко бере участь у проєктах «Жінки України», «Мати. Дія. Любов» і «Сила підтримки», що об’єднують українських експерток, волонтерок і психологинь. На цих платформах Інна виступає як спікерка, розповідає про юридичний захист матерів, права дітей, а також про власний досвід — як емоційний, так і професійний.

Окрім того, у межах компанії «Пронін і партнери» Інна започаткувала ініціативу безоплатних юридичних консультацій для родин переселенців і кандидатів в усиновлення. Проєкт діє з 2023 року й охоплює як індивідуальні консультації, так і відкриті лекції, зокрема у партнерстві з громадськими центрами «Будинок жіночої солідарності» та «HelpHub Ukraine».

Інна також підтримує Фонд «Маріуполь. Разом», бере участь у марафонах зі збору коштів на реабілітацію дітей, які втратили дім або батьків. Вона веде прямі ефіри, публікує історії родин, допомагаючи привертати увагу до тих, кого легко не помітити.

Іноді достатньо просто не пройти повз — цього вже досить, щоб для когось почався новий день,

— сказала вона під час ефіру «Жінки України» (2024).

Соціальні мережі

Instagram

Facebook

Книга “Ми знайдемо свого Марселя”

У 2025 році у видавництві «Stretovych» вийшла перша книжка Інни Мірошниченко під назвою «Ми знайдемо свого Марселя» — відверта, емоційна й водночас глибоко фахова історія про пошук, любов і прийняття.

Це автобіографія, особистий щоденник трансформації, який поєднує її юридичний досвід, материнство й духовний шлях. Книга розповідає про реальні події — від перших років кар’єри до усиновлення дітей. У центрі історії — жінка, яка вчиться приймати світ і себе, долаючи втому, сумніви, соціальний тиск і страх помилки.

У назві метафора. Марсель — це не лише ім’я хлопчика, якого Інна з чоловіком усиновили у 2023 році, а й символ пошуку свого “Марселя” — того, хто дає сенс, хто стає дзеркалом любові. Як зазначає авторка:

Кожен із нас має свого Марселя: когось, кого шукає не зовні, а всередині себе.

Після виходу книги Інна розпочала серію зустрічей із читачами, де не лише презентувала видання, а й проводила дискусії про усиновлення, права дітей і психологічну готовність до батьківства.

Цікаві факти про Інну Мірошниченко

1. У підлітковому віці Інна зізналася, що страждала від неприйняття власного тіла: вона згадала, що важила лише 39 кг і все одно вважала себе «товстою».
2. В інтерв’ю вона розповіла, що її діти «не розуміють російської мови», і вона цим пишається.
3. Ідея книги «Ми знайдемо свого Марселя» народилася буквально на кухні. Інна розповідала, що записала перші нотатки після розмови з чоловіком про усиновлення — на аркуші з дитячим малюнком.
4. Її молодший син Марсель має звичку спати з маминим бейджем адвокатки. Інна сміється, що це «його амулет від поганих снів».
5. Після переїзду до Києва Інна розповідала, що її перший «офіс» був у квартирі без меблів, а документи лежали в коробці з-під прального порошку. З того часу вона часто повторює своїм колегам: «Усе велике починається з дуже незручного місця».
6. Її улюблена книжка дитинства — «Поліанна» Елеонор Портер. Вона часто цитує головну героїню: «Радість — це звичка, яку треба тренувати».
7. Інна мріє написати другу книжку — цього разу про жіночу втому. В одному з інтерв’ю сказала, що хоче чесно поговорити про вигоряння, тривожність і потребу в тиші: «Це буде не мотиваційна, а справжня».

Часті питання