Емма Антонюк

Біографія

Ранні роки Емми Олександрівни Антонюк пройшли в затишному місті Хотин на Буковині. Вона виросла в родині, яка, за словами дівчини, сильно вплинула на її світогляд. В інтервʼю Емма згадувала про дідуся-націоналіста, батька-трудоголіка і складні стосунки з матір’ю. Можливо, саме цей досвід сформував її схильність до самоаналізу та роботи з психотерапевтом у дорослому віці. Вона також відверто розповідала, що, зростаючи в цьому регіоні, спершу зверхньо ставилася до фемінізму, бо її оточення до нього було поблажливим. Але згодом її погляди кардинально змінилися.

Кар’єра Емми розпочалася досить рано: вона почала працювати в журналістиці у 15 років, ще бувши школяркою. Це говорить про її ранню професійну орієнтацію та неймовірну цілеспрямованість. У 2012 році вона працювала на місцевому телеканалі ТВА, а згодом приєдналася до команди програми «Вікна-Новини» на телеканалі СТБ. Відсутність інформації про її вищу освіту — це ще одна цікава деталь, яка може вказувати на те, що її успіх — це результат не дипломів, а інтенсивної самоосвіти та практичного досвіду. Емма зізнається, що саме програма «Вікна» дала їй неоціненний професійний досвід, але після впровадження «Телемарафону» працювати в таких умовах стало некомфортно, що й спонукало її до переходу в незалежні медіа.

Згодом Емма Антонюк зробила свідомий і сміливий вибір на користь блогінгу. Вона пояснює це тим, що блог дозволяє їй бути «максимально суб’єктивною», що, на її думку, неможливо на великих телеканалах, які вимагають суворої об’єктивності. Цей перехід від журналістики до незалежного контенту знаменував ключову зміну: від "обслуговування" аудиторії певного медіа до створення власної, персоналізованої платформи, де вона може вільно говорити на глибокі та особистісні теми.

Журналістська та літературна діяльність

До свого повного переходу в блогінг Емма Антонюк мала значний досвід роботи в традиційних українських медіа. Вона працювала журналісткою в «Центрі прав людини ЗМІНА», писала для «Української правди» та порталу «Гендер в деталях». На телеканалі СТБ вона була авторкою рубрики «Книжка від зірки», де відомі українські діячі, як-от Сергій Притула та Маша Єфросиніна, рекомендували книги. Цей проєкт, який Емма «вибивала» майже рік, попри скептицизм колег, які вважали, що «Це Ніхто Не Буде Дивитись» (звідси і натхнення на назву наступного проєкту), допомагав популяризувати читання серед широкої аудиторії та став успішним.

Її літературна діяльність стала природним продовженням журналістського досвіду. Збірка коміксів «Фемінізм і місто», проілюстрована Сергієм Чудакоровим, була створена на основі її колонок для порталу «Гендер в деталях». Ця книга демонструє повсякденні проблеми жінок, роблячи ідеї фемінізму доступнішими для широкої аудиторії. Емма також брала участь у написанні книги «Про що вона мовчить», збірки історій жінок, що має на меті надихнути та підтримати читачок.

Ще одна книга Емми Антонюк «До побачення, телебачення ! Як провести 15 років у телевізорі і вижити», готується до друку. У ній Емма розповідає не лише про свій професійний шлях, але й про роботу під час повномасштабного вторгнення. Згідно анонсів, вона описує психологію російських мародерів, дитячі іграшки з вибухівкою, черги іноземних журналістів на місцях ексгумацій та водночас підкреслює дивовижне почуття гумору і незламність українців.

Емма активно розвиває власні онлайн-проєкти, що дозволяє їй напряму взаємодіяти з аудиторією. Вона є співзасновницею YouTube-каналу «Палає» разом з журналісткою Яною Брензей. На цьому каналі вони створюють інтерв'ю та ведуть книжковий клуб «Вовчиці», який названий на честь Марко Вовчк. Емма Антонюк є активною популяризаторкою української літератури та культури. 

Емма Антонюк активно бере участь у літературному житті України, що є важливою частиною її діяльності з популяризації української культури. Вона не лише презентує власні книги, а й підтримує колег, що допомагає привертати увагу до сучасної української літератури. Наприклад, Емма Антонюк нещодавно модерувала презентацію книги поетеси та військовослужбовиці Ярини Чорногуз. Ця подія підкреслює її залученість до культурного життя та готовність підтримувати авторів, чиї твори мають суспільно важливе значення. Антонюк бере участь у дискусіях на теми, що стосуються літератури, журналістики та суспільних викликів. Це допомагає привертати увагу до проблем, які її хвилюють, і сприяє формуванню відкритого діалогу.

Перехід від традиційної журналістики до власного контенту на YouTube і блогінгу був її свідомим рішенням відмовитися від обмежень, які накладають великі медіа. Вона відкрито говорить, що її блог — це місце для суб’єктивності, її головна конкурентна перевага. Ця відвертість дозволила їй будувати глибокі, довірливі відносини з глядачами, які цінують її чесність і принциповість.

Інтерв’ю Емми Антонюк

Інтерв’ю — одна з найважливіших частин її роботи. Як гостя, вона брала участь у відомих проєктах, таких як «Слава+» зі Славою Дьоміним та «По хатах» на Радіо Люкс. У цих розмовах вона відверто ділилася деталями свого особистого життя, обговорювала досвід роботи з психотерапевтом та критикувала «Телемарафон». 

Емма є авторкою ютуб-проєктів «Це ніхто не буде дивитись» та «Під шкірою», а також співавторкою подкасту «Асиметрія» та проєкту «Палає». Вона активно займається популяризацією читання та боротьбою за гендерну рівність. Вона також брала інтерв'ю у відомих культурних діячів, зокрема Яніни Соколової та Монро, з якими обговорювала важливість української книги та роль читання під час війни. 

Особливий резонанс у суспільстві викликали її найбільш спірні інтерв'ю. Зокрема, відео під назвою «Банальність зла», в якому вона спілкувалася з полоненими російськими військовими, викликало неоднозначну реакцію. За її словами, метою інтерв'ю було «дослідити їх та банальність зла», яке вони вчиняють в Україні. Ця робота отримала як критику, так і підтримку. Перекладачка Тетяна Непипенко порівняла її манеру ведення розмови з «офіцеркою ґестапо», стверджуючи, що такий підхід лише посилює «комплекс Великої Української Раси» і не допомагає суспільству впоратися з травмою війни. Водночас багато користувачів висловили Антонюк підтримку, дякуючи їй за витримку та важливість її роботи в документуванні злочинів. Також скандальним стало її інтерв'ю зі співачкою Христиною Соловій, де Антонюк припустила, що гостя могла бути нетверезою, і назвала її «лицеміркою», що спричинило дискусію про етику та допустимі межі в журналістиці. 

Її інтерв'ю з публічними особами, такими як Іво Бобул, Арестович, Раміна Есхакзай та Марія Єфросиніна, часто викликають суспільні дискусії завдяки гострим питанням та відвертим розмовам. Ці інтерв'ю не лише привертають увагу до важливих тем, але й сприяють популяризації літератури та культури в Україні.

Ці інтерв'ю демонструють, що для Антонюк межа між професійною журналістикою та особистим простором є розмитою. Вона відкрито говорить про свій досвід роботи з психотерапевтом, про свої неврози та тривожність. Вона використовує формат інтерв'ю — як власні, так і ті, де вона є гостею — для дослідження не лише співрозмовників, а й самої себе. Її глибокі питання до гостей, а також її власна відвертість, створюють унікальний діалог, який переходить від простого обміну інформацією до спільної рефлексії. Ця відкритість щодо власних вразливостей робить її фігуру надзвичайно привабливою для аудиторії. Люди бачать у ній не ідеал, а живу людину зі своїми проблемами, що підвищує рівень довіри та емоційної прихильності. Її інтерв'ю — це не просто збір фактів, а й публічний простір для терапії та самоаналізу, що є новою формою контенту, який відповідає запиту аудиторії на глибину та емоційний зв'язок.

Ці випадки демонструють, що для Антонюк межа між професійною журналістикою та особистим простором є розмитою, і вона не боїться ставити незручні питання, відстоюючи свої цінності.

Перелік найбільш відомих інтерв’ю за її участю:

З Христіною Соловій (2024)

Одне з найрезонансніших інтерв’ю, яке одразу потрапило у топ обговорюваних тем. У ньому Соловій торкнулася образу Лоліти та теми німфетства, що викликало неоднозначну реакцію аудиторії. Додатковий скандал спричинили зауваження Емми про нетверезий стан гості. Це інтерв’ю порушило важливі питання про сексуальність, культурні архетипи та межі публічної відвертості.

Я думаю, що вона на тому інтерв’ю була нетверезою.… Прийшла з пластиковою склянкою… там було очевидно ігристе або біле вино

відгукувалась Емма Антонюк про це інтервʼю.

З Іво Бобулом (2023)

Інтерв’ю, де музикант дозволив собі сексистські зауваження: питав Емму, чому вона не одружена і не має дітей:

Тобі вже більше ніж 30 років. У тебе є діти? У тебе є кого обіймати вранці?

типовий меседж, що одразу породжує дискусію про очікування суспільства від жінок. Антонюк вказує, що її критикували за «опублікування». Але вона відповідає, що має право на свій статус, своє життя, і що ті питання є сексистськими. Це викликало бурхливу реакцію в соцмережах та стало приводом для дискусії про тиск суспільних стереотипів на жінок. Антонюк відреагувала спокійно, але чітко — захистила своє право на власний шлях, чим отримала підтримку багатьох глядачів.

Зі Славою Дьоміним (2024)

Це інтерв’ю стало відвертою розмовою про гроші, медіабізнес та блогінг. Антонюк розповіла, що заробляє виключно на YouTube та рекламі, а частину доходів регулярно передає на благодійність і підтримку ветеранів. Вона показала інший бік медійної кар’єри — без глянцевого лоску, але з чесністю і прозорістю.

Інтерв’ю для LIGA Life (2024)

Тут Емма розмірковувала про впізнаваність, роботу з хейтом, власну книжку та роль літератури в житті сучасної людини. Вона наголошувала, що читання формує критичне мислення і є необхідною альтернативою поверхневому контенту соцмереж.

Авторські інтерв’ю на YouTube-каналі «Розмова»

У форматі довгих бесід Антонюк часто запрошує українських артистів, письменників і публічних осіб. Ці розмови не завжди набирають мільйони переглядів, але їхній вплив значний: вони формують нові смисли, підіймають складні теми та допомагають зруйнувати мовчання навколо соціальних табу.

Основні теми, які підіймає Емма Антонюк, охоплюють дуже широкий спектр. У своїх інтерв’ю особливу увагу вона приділяє літературі й культурі, наголошуючи, що книжки здатні змінювати людей і навіть виступати своєрідною терапією:

Книжка може врятувати — іноді від самотності, іноді від безнадії

говорить Емма Антонюк. Для неї культура є життєво необхідною, особливо в умовах війни, коли суспільство потребує опори та сенсів. Не менш важливою є тема журналістики та її меж: Антонюк не раз пояснювала, що провокаційні запитання — це не спосіб принизити гостя, а можливість вивести його з комфортної зони й показати справжнє обличчя. Вона відстоює право журналіста ставити незручні питання, якщо за ними стоїть суспільний інтерес.

Часто у центрі її уваги опиняються й гендерні стереотипи. Особистий досвід — наприклад, реакція на сексистські зауваження Іво Бобула чи коментарі щодо її віку та сімейного статусу — Антонюк перетворює на широку дискусію про місце жінки в українському суспільстві. Вона також відкрито говорить про війну та культурну безпеку, послідовно виступаючи проти споживання російського контенту й пояснюючи, чому це небезпечно для України. Натомість активно підтримує українські видавництва та культурні ініціативи. Водночас вона не уникає розмов про популярність і блогінг, чесно розповідаючи про власні заробітки, фінансову нестабільність, роботу з аудиторією та алгоритмами соцмереж. Ця відвертість створює ефект довіри та прозорості.

Вплив її контенту на аудиторію очевидний. Інтерв’ю Антонюк розкривають суспільні проблеми — від гендерної нерівності до культурної безпеки. Вони формують читацькі звички: журналістка залишається однією з небагатьох, хто системно популяризує книжки. Вона також дає приклад прозорості, відверто говорячи про фінанси, хейт чи благодійність, і водночас провокує дискусію. Скандальні інтерв’ю з Христіною Соловій чи Іво Бобулом змусили українців говорити не лише про персоналії, а й про важливі теми, які довго замовчувалися.

Емма Антонюк перетворила інтерв’ю з простої розмови на потужний інструмент суспільного впливу. Вона провокує, але не заради хайпу, а щоб вивести на поверхню ті питання, які українці часто уникають. Завдяки відвертості, глибині й умінню ставити правильні запитання вона стала одним із голосів покоління, що формує нову українську медійну культуру.

Блогерська діяльність

Основною платформою для блогерської діяльності Емми Антонюк є YouTube. Її головний канал має назву «Це Ніхто Не Буде Дивитись», серед інших відомих проєктів — спільний канал «Палає» з Яною Брензей, запущений у грудні 2021 року. Його мета — обговорення гострих суспільних тем та протистояння байдужості, яку авторки вважають «непомітним і руйнівним злом». Також вона є співавторкою подкасту «Асиметрія» з Артемом Албулом, що досліджує різні погляди на світ і його складники. 

Популярні відео на її каналах часто пов'язані з відомими культурними діячами, як-от «Василь Стус — воїн і поет» — особливо емоційна програма, у якій авторка ділиться власним досвідом прочитання Стуса, показує його через призму особистих історій, спогадів сестри Марії Стус та сучасних паралелей із боротьбою оборонців Маріуполя; «Сергій Жадан — Україна після війни» та «Оксана Забужко — Чому ми переможемо». Також популярність мають огляди книжкових рейтингів, що підтверджує її статус як впливового культурного оглядача. Водночас деякі відео, як-от інтерв'ю з Анастасією Забелою, Іриною Фаріон, Спартаком Суботою та Іво Бобулом, викликали дискусії через гострі теми та контроверсійні постаті. Особливо резонансним стало інтерв’ю з російськими військовополоненими, яке розділило аудиторію та викликало широке обговорення етичних меж журналістики у воєнний час «Я пробула в таборі полонених окупантів». 

Парадоксальна назва каналу «Це Ніхто Не Буде Дивитись» стала одним із ключових елементів її успіху. Ця назва, яка відштовхує випадкових глядачів, парадоксально сприяла залученню цільової, відданої аудиторії. Замість того щоб змагатися за кліки, Антонюк заздалегідь позиціонувала себе як творця нішевого, глибокого контенту. Це призвело до високого рівня залученості, оскільки її аудиторія цінує інтелектуальну глибину, а не поверхневі розваги. Цей феномен є показовим для сучасного діджитал-маркетингу та медіа, де використання відвертих та навіть провокативних назв може бути ефективнішою стратегією, ніж спроба охопити всіх. Антонюк перетворила потенційний недолік (складні теми) на свою головну перевагу, що призвело до створення культурного феномену. 

Статистика YouTube-каналу «Це Ніхто Не Буде Дивитись» (станом на вересень 2025 року) — 166 тисяч підписників, кількість відео — 87. Стиль Емми Антонюк вирізняється емоційністю, щирістю та документальністю: у випусках вона часто відкрито показує власні переживання, підкреслюючи, що мета її роботи — зробити історію українських митців особистою для кожного глядача.
Ще чималий суспільний резонанс отримала історія про те, як у вересні 2024 року Емма Антонюк запустила в соціальних мережах сестринський флешмоб «До та після». Ця ініціатива стала її відповіддю на публікацію ексрадника голови Офісу президента Олексія Арестовича, який без дозволу використав світлини Антонюк для реклами свого платного курсу «Шукайте жінку».

Арестович опублікував дві фотографії Антонюк, стверджуючи, що його курс допоміг їй змінитися з «нещасного незадоволеного життям створенням». У своєму дописі він написав:

Емма Антонюк була нещасним незадоволеним життям створенням, піком кар'єри якої стала боротьба з моїм семінаром про окремі особливості жіночої психіки. Панночка кипіла, страждала і викривала. Але варто їй доглянути його до кінця... Не відставайте, вже понад мільйон жінок змінили свою долю. Будь як Емма

У відповідь на це Емма Антонюк опублікувала дві свої фотографії, зроблені з різницею понад 10 років. Вона поділилася історією цих фотографій, пояснюючи, що перше фото було зроблено у 22 роки, коли вона відчувала страх після звільнення з телебачення. Друге фото, зроблене у 34 роки, відображає її радість і силу, досягнуті завдяки власному успіху, зокрема, у рамках проєкту «Різниця Є», який забезпечив новими книгами майже півсотні українських бібліотек.

Антонюк зазначила, що допис Арестовича та коментарі його підписників містили обговорення її зовнішності та погрози. У відповідь на це вона запропонувала почати флешмоб, де кожна жінка може розповісти про свою боротьбу та внутрішні зміни. Вона закликала: «Опублікуйте власні «до» та «після» і розкажіть свої історії! Це яскравіше, гучніше і талановитіше, ніж знущальні дописи сексиста, написані з лазурового узбережжя».

За декілька годин сотні жінок долучилися до флешмобу під хештегом #дотапісля_сестринство, опублікувавши свої історії. Серед тих, хто підтримав ініціативу, були відомі медійні особи, зокрема, блогерка Алла Малкін та психологиня Анастасія Забела. Водночас під публікацією Арестовича з'явилося безліч обурених коментарів.

Ця ситуація стала продовженням попереднього конфлікту, коли Антонюк та Яна Брензей у своєму відео на ютуб-каналі «Палає» викрили сексизм та мізогінію, які, на їхню думку, Арестович пропагує на своїх семінарах.

Громадянська позиція

Громадянська позиція Емми Антонюк щодо повномасштабної війни є чіткою та принциповою. Вона підкреслює, що слово «війна» є «насиченим болем» і має використовуватися з усвідомленням його значення. Вона критикує тих, хто не розуміє значення слів «ворог» та «перемога», і тих, хто не усвідомлює загрози. Її інтерв'ю з російськими полоненими — це спроба практично дослідити природу «банальності зла», що є логічним продовженням її глибоких роздумів про війну та суспільство. 

Антонюк активно використовує свій вплив для популяризації української культури та літератури. Вона є популяризаторкою читання та вважає свою роботу частиною процесу культурного державотворення. Вона відкрито заявляє, що

Мої інтерв'ю — це не просто розмови, це культурний феномен, який змінює сприйняття українців.

Ця діяльність вийшла за рамки віртуального простору завдяки благодійному проєкту «Різниця Є». Це її спільна ініціатива з «Книгарня «Є», метою якої є збір книг для бібліотек на прифронтових та деокупованих територіях, а також для тих, що залишилися без фонду після списання російських книг. Механізм проєкту простий: вхідним квитком на публічні інтерв’ю з лідерами думок є придбання двох будь-яких книг для проєкту. Ця модель дозволила досягти значних результатів; наприклад, зустріч з Яніною Соколовою зібрала 764 книги для бібліотек Запоріжжя.

Щоб отримати книжки, представники закладу мають написати запит на електронну пошту. У запиті необхідно вказати 2-3 речення про установу, кількість відвідувачів та їхній віковий діапазон, а також бажані автори й жанри. Запити в месенджерах не приймаються.

На запитання, чому кошти йдуть на книги, а не на дрони, Емма відповідає, що обидві справи є важливими, адже ми боремося не лише за землю, а й за «серця». Вона вважає, що підтримка культури є так само критичною, як і підтримка армії.

Партнерство з «Книгарнею «Є»» було обрано з кількох причин. Локація у підвалі на Золотих Воротах дозволяє проводити заходи у відносній безпеці. Книгарня також взяла на себе всю логістику — від збору книг до їх доставки під двері кожної бібліотеки. Крім того, після кожного збору книгарня додає від себе 10-20 нових і цінних книжок.

Емма наголошує, що проєкт не приймає вживані книги, оскільки він спрямований на розвиток культури купівлі сучасної української літератури та підтримку українських видавців. Вона вірить, що «українська книга є зброєю проти російської пропаганди». Емма переконана, що сила культури може змінювати суспільство. Її мета — побудувати справжній книжковий ринок в Україні, вона мріє, щоб книги були всюди.

Проєкт «Різниця Є» є прямим прикладом того, як Антонюк використовує свій медійний вплив для реальних, вимірюваних дій. Вилучення російських фондів з бібліотек залишило культурну порожнечу, і її проєкт безпосередньо заповнює її, сприяючи зміцненню української культурної ідентичності. Ця діяльність є прикладом нового типу громадської активності, де медійна популярність стає інструментом для розв'язування конкретних суспільних проблем. Діяльність Емми Антонюк виходить за рамки розваг чи інформування, перетворюючись на акт культурного державотворення, що особливо важливо в умовах війни. 

Нагороди та досягнення

• 2021 рік: Номінація на премію «Високі стандарти журналістики» в категорії «За швидкий та якісний розвиток у професії». 
• 2022 рік: Отримала нагороду «Блогер року» від «ЛІГА.net» спільно з Яною Брензей. .
• 2022 рік: Отримала нагороду Talents for Ukraine від KSE Foundation.

Особисте життя

Емма Антонюк відкрито ділиться деталями свого особистого життя, що є неодмінною частиною її публічного образу. Вона відверто розповідає, що працює з психотерапевтом, описує себе як інтровертну та тривожну людину, схильну до самоаналізу. Вона також говорить про свої стосунки та погляди на сім'ю, зазначаючи, що для неї «мати чи не мати дітей» — це два рівноцінно хороші сценарії, за умови, що вона є щасливою і живе у злагоді зі своїми цінностями. Проте не публікує детальної інформації про свій сімейний стан.

Мовне питання має для неї не лише публічне, а й глибоко особисте значення. В інтерв'ю «Радіо Люкс» вона розповіла, що її недавні стосунки розпалися через мовне питання: її партнер спілкувався українською лише з нею та на роботі, а з більшістю інших людей — російською. Антонюк назвала це питання для себе «особистою справою», підкреслюючи його принципове значення. 

Готовність Антонюк відкрито говорити про власні вразливості, невпевненість у собі та боротьбу з неврозами руйнує стереотипи про "ідеальних" публічних діячів. Вона перетворює цей виклик на можливість, створюючи спільноту підтримки та нормалізуючи теми ментального здоров'я. Її готовність говорити про власні недоліки дозволяє аудиторії побачити, що за її професійними успіхами стоїть не бездоганна кар'єра, а щоденна робота над собою. Це будує не просто довіру, а глибоку, емоційну прив'язаність аудиторії, що є ключовим для нової ери медіа, де автентичність цінується більше, ніж бездоганний образ.

Цікаві факти

1. Емма Антонюк розпочала свою журналістську кар'єру у віці 15 років, ще під час навчання у школі.
2. Вона має «націоналістичне татуювання» та ідентифікує себе як людину, якій «максимально чужа ліва ідея».
3. Одного разу вона відмовилася від публікації інтерв'ю, оскільки закохалася у свого спікера, і вони почали стосунки.
4. Після загибелі близької людини на фронті, вона прийняла рішення «завжди проговорювати свою любов» до людей навколо.
5. Вона відкрито визнає, що є «невротичною» та «тривожною» людиною, яка схильна будувати найгірші сценарії у голові.
6. Хоча її публічна діяльність заснована на спілкуванні, вона описує себе як «дуже інтровертну, закриту людину», якій складно спілкуватися віч-на-віч.
7. Останні її стосунки тривали всього лише кілька тижнів і розійшлися вони через звичку обранця говорити російською мовою.

Емма Антонюк у 2025 році

Станом на 2025 рік, Емма Антонюк продовжує активно розвивати свої YouTube-канали «Це Ніхто Не Буде Дивитись» та «Палає», а також подкаст «Асиметрія», залишаючись помітною фігурою в українському медіапросторі. Вона продовжує випускати глибокі інтерв'ю та аналітичні матеріали, що викликають широке обговорення.

Проєкт «Різниця Є» також продовжує функціонувати, залучаючи нових учасників та поповнюючи фонди українських бібліотек. Антонюк заявила, що буде продовжувати цю благодійну ініціативу доти, доки бібліотеки відчуватимуть потребу в українських книгах.

Одним із ключових планів на майбутнє є написання роману — «довгої форми», що є новим творчим викликом для Антонюк, яка досі писала переважно короткі форми. Цей проєкт може стати новою віхою в її літературній кар’єрі та демонструє її прагнення до постійного професійного та творчого розвитку.