Вербна неділя в Україні

Воно присвячене біблійній історії, яка розповідає про в'їзд Ісуса Христа в священне місто Єрусалим.

Спочатку в назві свята згадувалась пальма — типова рослина для Близького Сходу. Але згодом, коли християнство поширилось на територію Європи, пальмові гілки замінила верба, притаманна для помірного клімату. До того ж це була ледь не єдина рослина, що встигала розквітнути до свята Великодня, а також мала глибоке сакральне значення в язичницькі часи.

Походження свята

Друга та офіційна назва свята — Вхід Господній у Єрусалим. Цього дня, згідно зі Священним Письмом, Ісус в’їхав на віслюку до Єрусалима, де на нього чекали натовп шанувальників та його учні. Наприклад, апостол Матвій у своєму Євангелії так описує цю подію: «Багато людей стелили на дорозі свій одяг, а інші — зелене віття, зрізане з дерев. Люди в натовпі, які йшли попереду й позаду Нього, вигукували:

«Осанна синові Давида! Благословенний Той, Хто приходить в ім’я Господнє! Осанна Богу на Небі!».

Така урочиста зустріч була зумовлена тим, що в Єрусалимі вже дізналися про дива, які творив Ісус, наприклад, воскресіння Лазаря у Віфанії. Дорогу, якою їхав Ісус, люди встеляли пальмовими гілками — саме через них з’явилась народна назва свята — «Пальмова», або «Вербна неділя». Саме в цей день Ісуса було визнано Месією, а його вхід до земного Єрусалима символізував майбутнє царювання в Єрусалимі небесному.

Започаткували це свято в IV ст. Амвросій Медіоланський і Єпифаній Кипрський — християнські святі та богослови. Перші письмові згадки саме про «Недільний день пальм» належать до кінця VII ст., а перша згадка «Вербної неділі» зустрічається в «Ізборнику Святослава» 1073 р. Також про свято згадував Данило Паломник, який у XII ст. був у Єрусалимі й потім розповідав про «древіе много по брегу Іорданову, яко вербіе єсть и подобно». Клірик Чернігівської землі бачив пальми, але вони нагадали йому рідну слов’янську вербу.

Коли святкується Вербна неділя у 2024 році?

Перехід ПЦУ та УГКЦ на новоюліанський календар у 2023 році призвів до того, що фіксовані свята у християн західного та східного обрядів почали збігатися в часі. Але на дату святкування Великодня, а також пов’язаних із ним свят цей перехід не вплинув.

Це пояснюється тим, що дату Великодня православні та католики розраховують по-різному. Всі християни відзначають Великдень у першу неділю першого повного місяця після весняного рівнодення. Але православна церква використовує александрійську Пасхалію, за якою весняне рівнодення припадає на 21 березня, а великодній повний місяць відстає від астрономічного на 4–5 днів.

У 2024 році православні українці святкуватимуть Великдень 5 травня, тому Вербна неділя за новим календарем припаде на 28 квітня.

Народні традиції та святкування

У святкуванні Вербної неділі на теренах України тісно поєднуються християнські ритуали та давні язичницькі традиції зустрічі весни. Вербну неділю українці називали також «Квітною» або «Шутковою».

На Галичині з часів Австро-Угорщини «шутками» називали гілки верби, від німецького «schuzen» — «захищати». У гуцулів вербові гілочки також називали «бечками».

Головні традиції та обряди на Вербну неділю в Україні були пов’язані з вербою:

• Зранку всі йшли до церкви святити вербу, бо, за свідченням українського етнографа Олекси Воропая, «гріх не піти до церкви, як святять вербу». Її можна було навіть не купувати чи збирати самостійно — до кожної церкви завозили цілі купи гілок. Одразу після служби діти намагалися якнайшвидше проковтнути кілька вербових «котиків»: вважалось, що від цього цілий рік не болітиме горло. Освячену вербу взагалі наділяли великою цілющою силою і вірили, що вона може навіть лікувати хвороби, тому «котики» часто зашивали в одяг як маленькі обереги. Також мами купали маленьких діточок у воді з «котиками» на Чистий четвер, а жінки, які дуже хотіли завагітніти, ковтали бруньки.
• Зазвичай з церкви йшли спочатку не до хати, а відразу на город, у сад, до ріки чи на поле. Там вербу саджали в землю зі словами «Щоб росла Богові на славу, а нам на вжиток». Можливо, саме тому з’явилась фраза: «Без верби і калини немає України», а українські села завжди буквально потопали у вербах. Також кілька освячених гілочок обов’язково ставили в хаті під образами.
• Коли Вербна неділя за православним календарем випадала на початок березня, тобто верба ще не встигала розквітнути, використовували минулорічні гілки. В результаті, отримували унікальний сакральний оберіг, освячений двічі.
• Освячена верба ставала оберегом для родини на цілий рік. Наступного року старими гілками верби розпалювали піч, у якій потім випікали паски. Також саме освяченою вербою уперше навесні виганяли на пасовисько худобу — господарі намагались поляскати гілочками по кожній тварині, щоб наділити її міцним здоров’ям і плідністю.

Якщо в давнину хтось не вставав на ранкову церковну службу, його легенько стукали свяченою вербою, примовляючи: «Не я б’ю, верба б’є!». Вербовими гілками, повертаючись із церкви, легенько хльоскали один одного молоді дівчата та хлопці, бажаючи: «Будь великий, як верба і здоровий, як вода, і багатий як земля!». З роками традиція дещо змінилася і «бити» вербою стали всіх, кого бачили протягом Вербної неділі. Повне привітання при цьому звучало так:

«Не я б'ю — верба б'є, за тиждень Великдень, недалечко червоне яєчко!».

На Вербну неділю 2024 в Україні, як і завжди, буде проведено літургію на честь месіанського подвигу Ісуса Христа. Зазвичай хресна хода розпочинається за межами церкви, і вже після освячення вербових гілок процесія переходить безпосередньо до храму. В літургії обов’язково згадуються як радісні моменти в’їзду Христа до Єрусалима, так і його страждання.

Так християнська церква акцентує на тому, що жертва і тріумф Сина Божого завжди тісно пов’язані. Традиція освячення гілок (пальмових, оливкових, вербових тощо) — дуже давня, її було введено в християнську літургію в XI ст.

Народні прикмети

1. Дощ на Вербну неділю вважається добрим знаком, що віщує врожайне літо. Суха і сонячна погода, навпаки, є прикметою маловрожайного року.
2. Якщо Вербна неділя вітряна, влітку також варто чекати на сильні вітри.
3. Якщо на свято голосно співають птахи, літо буде спекотним і посушливим.
4. Якщо на Вербну неділю згадати кохану людину, вона опиниться поряд найближчим часом.
5. Якщо напередодні польових робіт встромити в поле або городі освячену вербову гілочку, врожай буде багатим.
6. Якщо зустріти свято в родинному колі, в оселі буде менше сварок і непорозумінь.

Що треба робити на Вербну неділю?

• Освятити вербу в церкві. Необхідно стежити, щоб жмут верби був тугеньким, не менше 10–12 гілочок. Традиційно жмут закручували за годинниковою стрілкою лляною ниткою, трохи пізніше до верби могли додавати інші трави та квіти, наприклад самшит, пижмо, калину, м’яту. На Львівщині та в інших регіонах Галицько-Волинських земель з верби досі роблять пишні букети в 3–5 рядів, що символізують бані на церкві.
• Спробувати посадити гілочку верби в саду чи біля будинку. Якщо вона вкорениться, в цьому році на вашу родину чекатиме велике щастя. Якщо є незаміжні дівчата або хлопці, вірогідне весілля. Також існує більш сучасна версія цієї традиції: вважається, що посаджені у Вербну неділю кімнатні рослини поліпшать родинну атмосферу.
• Вибрати на вечерю пісні страви. Відразу після Вербної неділі починається Чистий тиждень. На Вербну неділю можна вживати рибу та невелику кількість червоного вина.
• Принести освячені гілочки верби на цвинтар. Вважалося, що це вбереже землю від повені та інших стихійних лих. До речі, гілки верби навіть кидали в полум’я, коли траплялась пожежа, — вважалось, що сила верби допоможе швидше приборкати стихію. А коли збиралась велика буря, вербовою гілкою махали у повітрі, щоб негода оминула господарство (таку традицію було зафіксовано, наприклад, у Чернівецькій області).

Чого не можна робити на Вербну неділю?

• Тяжко працювати.
• Вінчатися та одружуватися.
• Хрестити дітей.
• Влаштовувати гучні гостини та вечірки.
• Ходити по гілочках верби, що випали з рук вірян.
• Випасати худобу на пасовищах — вважається, що через це вона може часто хворіти.
• Лаятися, провокувати або втручатися в конфліктні ситуації.
• Давати іншим непрохані поради та пліткувати, відмовляти комусь у допомозі.
• Збирати вербу поблизу кладовищ.
• Викидати рештки освячених продуктів на смітник (краще залишити їх у лісі, закопати на подвір’ї або в іншому місці, віддати птахам або спалити).
• Не тільки на Вербну неділю, а й протягом усього Вербного тижня не можна сіяти конопель і городини, бо «буде ликувате, як верба». Буряки теж сіяти не рекомендується, тому що вони, за народним повір’ям, можуть вирости гіркими.

Привітання на Вербну неділю 2024

Тоненьким прутиком
З вербовим котиком
Себе вітаємо
Легеньким дотиком…
Радісну вістку
Собі говоримо,
Що день великий
Не поза горами,
Що вже за тиждень
Буде Великдень!
(автор Марія Хоросницька)

***

Котики вербові! Ніжні та пухнасті…
Личка доторкнулись… Ой, яке то щастя!
Гілкою вербиці вдарю я злегенька,
Щоб були здорові всі мої рідненькі…
Бо не я б’ю, — кажуть, — а свята вербиця!
Скоро вже Великдень! Будем веселиться!
Зовсім недалечко червоне яєчко!
Син Божий воскресне! А все лихо щезне!
(автор Ірина Дем’янова)

***

Вербо, бий, не ображай,
Всього доброго бажай.
Вже за тиждень з нетерпінням,
Великодніх свят чекай!

***

Верба нехай благословляє
І приносить щастя в дім,
А Господь нехай допомагає
І супроводжує в усьому.

***