Осінні свята в Україні

У цей час ми відзначаємо різні свята — державні, релігійні, народні та сучасні. Одні нагадують про історію й боротьбу, інші — про віру та духовність, ще інші — про врожай і родинне тепло. Українці шанують ці дні, бо вони об’єднують: дають змогу подякувати землі, зберегти сімейність і відчути єдність поколінь.

Список осінніх свят

Кожна осінь має свій календар особливих днів, які розкривають різні грані української культури та історії. Тут і урочисті державні дати, і давні релігійні свята, і професійні відзначення, які вшановують працю людей. Усі вони поєднують минуле й сучасність: колись нагадували про врожай чи духовні традиції, а нині стають приводом для єдності, пам’яті та вдячності.

Державні осінні свята

Осінь в Україні не така багата на офіційні вихідні, як, наприклад, весна чи зима. Та все ж вона має кілька ключових дат, які важливі як для держави, так і для суспільства. Частина з них пов’язана з освітнім та культурним життям, інші — з героїчною та трагічною історією України.

Це пора, коли національна пам’ять і сучасні події тісно переплітаються: з одного боку, українці відзначають початок нового навчального року, вшановують захисників і захисниць, а з іншого — згадують про жертви воєн, трагедій і геноциду. У час війни державні та пам’ятні дати стають не просто офіційними подіями, а актами національної солідарності, коли люди збираються разом, щоб підкреслити спільні цінності, підтримати армію та не забути уроки минулого. Під час війни ці дні набули нового звучання: святкові заходи часто перетворюються на патріотичні акції, дні пам’яті чи волонтерські ініціативи.

До основних державних свят восени належать:

• 1 вересня — День знань, символ початку навчального року.
• 22 вересня — День партизанської слави.
• 29 вересня — День пам’яті жертв Бабиного Яру.
• 1 жовтня — День захисників і захисниць України.
• 28 жовтня — День визволення України від фашистських загарбників
• 9 листопада — День української писемності та мови
• 21 листопада — День Гідності та Свободи
• 22 листопада 2025 (четверта субота листопада) — День пам’яті жертв Голодоморів

Кожне з цих свят має свої унікальні традиції відзначення, які в умовах війни трансформуються: урочисті лінійки замінюють уроки мужності, хвилини мовчання й освітні проєкти стають важливішими за гучні концерти, а волонтерські ініціативи поступово витісняють формальні церемонії.

День знань

День знань в Україні, який щороку відзначається 1 вересня, є одним із найбільш впізнаваних свят осені. Його корені сягають ще радянських часів, коли цю дату закріпили як офіційний старт навчального року для всіх шкіл та університетів. Хоча в інших країнах світу навчання починається в різні дні — у США, наприклад, у серпні, а в деяких європейських країнах навіть у жовтні, в Україні ця дата набула символічного значення. Вона стала не лише організаційним початком навчання, а й важливою подією для мільйонів дітей, батьків та педагогів.

Традиційно День знань супроводжується урочистими лінійками, під час яких першокласники вперше переступають поріг школи, отримують подарунки й вітають своїх учителів квітами. Студенти беруть участь у флешмобах і концертних заходах, а в університетах часто проводять урочисті посвяти. Це свято завжди мало на меті об’єднати покоління — від старших педагогів до молодих учнів, створивши атмосферу єдності й надії.

У час війни День знань набув нового змісту. Багато шкіл змушені організовувати навчання онлайн, а урочисті заходи проводити дистанційно. Проте навіть у такому форматі свято зберігає свою силу. Учителі проводять уроки мужності, діти виготовляють патріотичні плакати, беруть участь у благодійних акціях на підтримку військових. Там, де це можливо, відбуваються камерні офлайн-урочистості з акцентом на безпеку та підтримку психологічного стану дітей. Таким чином, День знань перетворюється на не просто старт навчального процесу, а символ стійкості й віри в майбутнє.

День захисників і захисниць України

Одним із найважливіших осінніх свят в Україні є День захисників і захисниць України, який відзначають щороку 1 жовтня. Свято має відносно недавню історію, адже його започаткували 2014 року указом Президента, і спершу воно називалося «День захисника України» та відзначалося 14 жовтня. Ця дата не була випадковою: вона збігалася зі святом Покрови Пресвятої Богородиці, що здавна вважалася покровителькою козаків, а також із річницею створення Української повстанської армії. Таким чином, нове державне свято поєднало козацьку спадщину, боротьбу УПА та сучасні реалії незалежної держави.

2021 року свято отримало сучасну інклюзивну назву — «День захисників і захисниць України». А вже 2023-го, після переходу українських церков на новий календар, його перенесли з 14 жовтня на 1 жовтня, щоб зберегти зв’язок із релігійною традицією Покрови. Ця зміна відобразила прагнення українців гармонізувати духовне та державне життя, а також підкреслити спадкоємність традицій.

Сьогодні це свято має виняткове значення. У цей день по всій країні проводяться церемонії покладання квітів, хвилини мовчання, урочисті промови, концерти й акції на підтримку армії. В умовах повномасштабної війни акцент робиться не на гучних урочистостях, а на щирому вшануванні військових і волонтерів. У школах проводять уроки мужності, у громадах організовують благодійні ярмарки на користь ЗСУ, а родини загиблих отримують особливу увагу й підтримку від суспільства.

День захисників і захисниць — це не просто офіційний вихідний. Це день, коли суспільство відкрито висловлює свою вдячність тим, хто боронить країну. Він поєднує у собі духовність, історичну пам’ять та сучасні реалії, стаючи символом єдності й нескореності українців.

Інші пам’ятні дні осені

Крім основних державних свят, український календар наповнений важливими пам’ятними датами, які відзначаються восени. Це передусім День партизанської слави, який щороку відзначають 22 вересня. Він нагадує про героїчний рух Опору під час Другої світової війни, коли тисячі українців боролися проти нацистських окупантів у лісах та селах. Сьогодні це свято має скоріше меморіальний характер: у школах проводять тематичні уроки, історики організовують лекції та виставки, а в громадах згадують ветеранів і віддають шану їхній відвазі.

Не менш важливим є День пам’яті жертв Бабиного Яру, що відзначається 29–30 вересня. Саме в ці дні 1941 року в київському урочищі Бабин Яр нацисти розстріляли десятки тисяч мирних жителів, переважно євреїв. Сьогодні ця дата стала символом пам’яті про жертв Голокосту та злочини тоталітарних режимів. Біля меморіалу проводять жалобні заходи, у медіа з’являються спеціальні проєкти та документальні фільми, а в школах і університетах — освітні заходи, що нагадують про цінність людяності та недопустимість забуття.

28 жовтня українці відзначають День визволення від фашистських загарбників — дату, коли у 1944 році завершилося вигнання нацистських військ з території України. Хоча ця дата пов’язана з радянською історіографією, сьогодні вона сприймається як нагода для вшанування подвигу солдатів, які боролися за свободу, і для порівняння історичних подій із сучасною боротьбою проти російської агресії.

9 листопада вшановують День української писемності та мови, присвячений пам’яті Нестора Літописця. Це свято стало важливою нагодою говорити про роль мови як духовного коду нації, організовувати мовні флешмоби, конкурси диктантів і культурні заходи.

Особливе місце посідає 21 листопада — День Гідності та Свободи. Це свято нагадує про дві ключові революції в новітній історії України — Помаранчеву 2004 року та Революцію Гідності 2013–2014 років. У цей день українці виходять на Майдани міст, запалюють свічки й згадують загиблих героїв, які віддали життя за свободу й демократію.

Завершує осінній цикл скорботних дат День пам’яті жертв Голодоморів, який відзначається у четверту суботу листопада (цього року це 22 листопада). Українці традиційно запалюють свічки пам’яті у вікнах своїх домівок, беруть участь у жалобних заходах, виставках та уроках пам’яті. У сучасних умовах ця дата набуває ще більшого значення, адже нагадує про ціну свободи та наслідки політики знищення українського народу.

Релігійні осінні свята

Осінь в Україні багата не лише на державні дати та пам’ятні події, а й на релігійні або ж церковні свята, які зберігають давні духовні традиції. Для українців це завжди був час, коли завершувалися польові роботи і можна було звернутися до Бога з подякою за врожай, попросити миру й добробуту для родини. Багато з цих православних свят сягають ще дохристиянських часів, але згодом були переплетені з церковними обрядами, утворивши унікальне поєднання офіційної релігійності та народної культури.

Різдво Пресвятої Богородиці

8 вересня православні та греко-католики відзначають Різдво Пресвятої Богородиці — одне з дванадцяти головних церковних свят. Воно символізує народження Марії, майбутньої Матері Ісуса Христа. У народному календарі ця дата традиційно вважалася початком нового церковного року. Колись селяни приносили в храм дари з нового врожаю, аби освятити зерно й овочі. Сьогодні Різдво Богородиці лишається днем молитви за мир у родині й країні, а в умовах війни воно набуло ще більшої актуальності як символ надії й захисту.

Семена (Симеона Стовпника)

1 вересня за новим календарем відзначається день Симеона Стовпника, або в народі — Семена. У давнину це свято вважалося своєрідним рубежем між літом і осінню. Саме тоді розпочиналося «бабине літо», а також завершувалися основні польові роботи. У Києві в цей день проводили ярмарки, під час яких символічно «закривали літо». Традиція збереглася частково й нині: Семена залишається у народній пам’яті як день переходу до осіннього затишку.

Воздвиження Хреста Господнього

14 вересня в Україні святкують Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. За переказами, це день, коли було знайдено Хрест, на якому розіп’яли Ісуса Христа. У православній традиції свято вважається строгим постом і днем духовного очищення. У народних звичаях із ним пов’язували завершення збору грибів і ягід та перехід до осінніх господарських справ. Сьогодні Воздвиження залишається днем глибокої молитви та смирення, а також нагадуванням про силу віри в найважчі часи.

Покрова Пресвятої Богородиці

1 жовтня (раніше 14 жовтня) українці святкують Покрову Пресвятої Богородиці. Це одне з найбільш шанованих свят, адже Богородиця здавна вважалася покровителькою козаків та українського війська. На Січі козаки будували церкви на її честь, а в народній традиції Покрова була також «жіночим святом» — дівчата молилися про щасливий шлюб. Сьогодні свято поєднує кілька важливих пластів — релігійний, козацький і військовий. В умовах війни Покрова особливо актуальна: українці моляться за воїнів і вірять у небесний захист для тих, хто боронить країну.

Введення в Храм Пресвятої Діви Марії

4 грудня за новим календарем, а раніше 21 листопада, відзначається Введення в Храм Пресвятої Діви Марії. Це свято нагадує про те, як маленьку Марію, майбутню Богородицю, батьки привели до Єрусалимського храму, присвятивши її служінню Богові. В українській традиції Введення було пов’язане з зимовим циклом — у цей час готувалися до холодів, завершували обробку землі та господарські роботи. Сьогодні свято має більше духовне значення, символізуючи чистоту, відданість і довіру до Божої волі.

Інші релігійні свята осені:

• Свято Архістратига Михаїла (8 листопада). Релігійне свято, присвячене вшануванню архангела Михаїла як захисника віри
• Введення в Храм Пресвятої Богородиці (21 листопада). У цей день згадується, як Марію, ще дитину, посвятили в храм, присвятивши Богу; свято символізує чистоту й відданість.
• День апостола Андрія Первозванного (30 листопада). Свято, присвячене одному з перших учнів Христа, що має особливе місце в духовному житті українців

Українські релігійні свята тісно переплелися з народними обрядами, і саме це робить їх такими живими й актуальними. Покрова стала днем козацької честі та сучасного військового свята. Воздвиження зберегло прикмети щодо врожаю й погоди. Семена символізує народний календарний рубіж між літом та осінню. Це поєднання духовності та земної практичності є унікальною рисою української культури: релігійні свята не лише закликали до молитви, а й організовували життя громади, ставали орієнтирами для господарських справ і соціальних традицій.

Професійні свята восени

Восени в Україні є й чимала кількість професійних свят. Такі дні стали важливим елементом суспільного календаря, адже вони визнають внесок представників різних сфер у розвиток держави та громади. Для вчителів, юристів, медиків чи аграріїв це нагода відчути цінність своєї праці, а для суспільства — можливість подякувати людям, які формують наше повсякденне життя.

Професійні осінні свята у вересні, в жовтні та в листопаді:

Вересень

• 19 вересня — День фармацевтичного працівника
• 20 вересня — День рекрутера
• 27 вересня — День туризму

Жовтень

• Перша неділя жовтня — День працівників освіти (День учителя)
• 8 жовтня — День юриста
• Друга неділя жовтня — День художника
• 12 жовтня — День кадровика
• 16 жовтня — Всесвітній день анестезіолога (відзначається і в Україні)
• Остання неділя жовтня — День автомобіліста і дорожника

Листопад

• Перша неділя листопада — День працівника соціальної сфери
• 9 листопада — День української писемності та мови (для філологів, науковців і освітян це професійне свято)
• Третя неділя листопада — День працівників сільського господарства
• 17 листопада — Міжнародний день студентів (традиційно активно відзначається в Україні)
• 19 листопада — День скловиробника
• 22 листопада — День психолога

У різних сферах такі дати мають свої характерні відзначення. Наприклад, у День учителя школи організовують концерти, учні дарують квіти й творчі номери педагогам. День юриста традиційно супроводжується конференціями, круглими столами та врученням відзнак кращим фахівцям. У сільському господарстві професійні свята збігаються із завершенням польових робіт, тож їх часто поєднують із врожайними ярмарками та регіональними виставками.

Для творчих професій — художників, журналістів чи працівників культури — це можливість не лише отримати визнання, а й презентувати нові проєкти широкій аудиторії. У медичній спільноті часто проводять наукові форуми, під час яких діляться новітніми досягненнями.

Сучасні компанії дедалі частіше підходять креативно до професійних дат. Замість традиційних урочистих зборів популярними стають тімбілдінги, волонтерські акції чи спільні поїздки. Наприклад, у День працівників сільського господарства аграрні компанії можуть організовувати благодійні ярмарки, кошти з яких спрямовують на підтримку ЗСУ. У сфері освіти поширена практика проведення флешмобів та онлайн-марафонів, особливо в умовах дистанційного навчання.

Такі нові формати роблять свято не лише урочистим, а й корисним для спільноти: вони об’єднують колективи, підтримують соціально важливі ініціативи й додають змісту професійним традиціям.

Народні осінні свята та обряди України

Українська осінь завжди була тісно пов’язана з аграрним календарем, адже саме в цей період завершувався цикл польових робіт, збирали врожай і дякували землі за її щедрість. Народні свята та обряди осені зберігають у собі відлуння дохристиянських традицій, які згодом поєдналися з церковними датами. Для селян ця пора була часом підбиття підсумків року: комори наповнювалися зерном і городиною, готувалися запаси на зиму, а водночас — часом родинних святкувань, весіль і великих ярмарків.

Традиційні осінні свята українського народу — це давні народні свята, що збереглися з дохристиянських часів і поєднані з аграрними та духовними обрядами. Особливо важливими були осінні обрядові свята, що відзначали завершення жнив. Урочисто «завивали бороду» — останній сніп пшениці прикрашали квітами, стрічками й урочисто приносили додому як символ достатку. Після цього влаштовували гучні гостини з піснями, танцями та застіллями. Осінні ярмарки — Київський, Сорочинський, Харківський — ставали не лише економічними, а й культурними подіями: люди з’їжджалися з усіх околиць, щоб купувати, продавати та розважатися.

Осінь у селах також мала свій ритм родинних і духовних подій. Це був традиційний сезон весіль: вважалося, що після збору врожаю господарі мають ресурси для свята, а молоді — благословення на спільне життя. Водночас відзначали й поминальні дні — «дідівські суботи», коли родини йшли на кладовище, щоб упорядкувати могили та згадати предків.

Прикмети осені та прикмети на осінні свята займали особливе місце у світогляді українців. За погодою в цей період визначали, якою буде зима та наступний урожай. Якщо вересень сухий — чекали суворої зими, а якщо жовтень теплий — сіяли на добрий урожай наступного року. Листопадові морози віщували щедре літо.

Осінні народні прикмети українців:

• Якщо у вересні багато павутиння — осінь буде сухою й довгою.
• Багато жолудів на дубі — зима буде сніжною й затяжною.
• Якщо на Покрову вітер з півночі — зима буде холодною, з півдня — теплою.
• Ранній листопадовий сніг віщує добрий урожай наступного року.
• Якщо журавлі летять високо й повільно — осінь буде довгою, а зима пізньою.

Усе це було нерозривно пов’язане з аграрним календарем. Кожне свято чи обряд мало практичне значення: визначався час для сівби, початку чи завершення певних робіт, періоди відпочинку та підготовки до зими. Саме тому народні осінні традиції в Україні мають таку глибину — вони зберігають пам’ять про життя поколінь, для яких земля була головною годувальницею і духовним орієнтиром.

Народні осінні свята в Україні:

• Семена (1 вересня) — народне свято на честь Симеона Стовпника, символ переходу від літа до осені, завершення польових робіт і початок «бабиного літа». Раніше супроводжувалося київським базарним святом із лялькою на людську подобу.
• Покрова Пресвятої Богородиці (1 жовтня) — одне з найшанованіших свят, пов’язане з козаками, родиною та захисниками. Сьогодні також відзначається як День захисників і захисниць України.
• Жниварські гостини (початок жовтня) — обрядове святкування завершення збору врожаю, включає пісні, танці, застілля і символічне «завивання бороди» останнього снопа.
• Осінні ярмарки (жовтень) — великі торжища з продажем продуктів, ремісничих виробів та святкуванням завершення польових робіт.
• Дідівські суботи (жовтень–листопад) — поминальні дні, коли родини відвідують могили предків, упорядковують їх і згадують померлих.
• Осінні весілля (жовтень–листопад) — традиційний сезон для укладання шлюбів після жнив, коли родини мали ресурси для святкування.
• Кузьминки (14 листопада) — свято на честь святих Кузьми й Дем’яна; пов’язане з вечорницями, жіночими посиденьками та завершенням сільськогосподарського року.
• Калита (30 листопада) — обрядове свято з іграми, співами та танцями; центральний елемент — круглий хліб («калита»), що символізує єдність громади, завершення осінніх робіт і підготовку до зими.

Часті питання