Міжнародний день людей з інвалідністю

 Історія

Відзначати Міжнародний день людей з інвалідністю почали в 1992 році за ініціативою Генеральної Асамблеї ООН. Головною метою є привернення уваги до прав і проблем, з якими стикаються люди з інвалідністю, а також сприяння їх інтеграції в суспільство. Організації, як-от ООН, Всесвітня організація охорони здоров'я, ЮНІСЕФ та інші підтримують ініціативи урядів і громадських організацій щодо того, щоб забезпечити людям з інвалідністю рівний доступ до освіти, охорони здоров'я та працевлаштування.

З кожним роком ця ініціатива стає все більш популярною у світі. Наприклад, ООН визначає щорічну тему для заходів, аби звернути увагу на актуальні питання: від доступу до освіти та технологій до екологічних викликів, з якими зіштовхуються люди з інвалідністю. У різних країнах світу в цей день відбуваються численні конференції, марафони, благодійні акції та форуми, які мають на меті сприяти соціальній інтеграції та розвивати діалог навколо цієї теми.

Історія цього дня розпочалася ще у 1976 році, коли Генеральна Асамблея ООН проголосила 1981 рік Міжнародним роком інвалідів. Основною темою року було «Повноцінна участь і рівність».

Це мало на меті такі речі, як:

• право людей з інвалідністю на повну участь у житті суспільства;
• доступ до рівних умов життя та розвитку;
• реалізація принципу рівноправності в усіх аспектах соціально-економічного життя.

Міжнародний рік інвалідів став поштовхом до створення плану дій на різних рівнях: національному, регіональному та міжнародному. Його ключовими аспектами були реабілітація, профілактика інвалідності та створення умов для рівності.

Щоб продовжити ініціативи, розпочаті в 1981 році, Генеральна Асамблея ООН оголосила 1983–1992 роки “Десятиліттям інвалідів”. Цей період був спрямований на:

• впровадження всесвітньої програми щодо людей з інвалідністю;
• заохочення урядів та організацій до реалізації конкретних заходів для забезпечення рівноправності та повноправної участі людей з інвалідністю;
• у рамках Десятиліття було визнано важливою участь людей з інвалідністю у формуванні політики, що стосується їхнього життя.

У 1992 році ООН офіційно проголосила 3 ​​грудня Міжнародним днем ​​людей з інвалідністю, щоб щорічно наголошувати на важливості інклюзивного підходу. До 2007 року свято мало назву «Міжнародний день інвалідів». Сьогодні цей день відзначають у багатьох країнах світу, проводячи форуми, конференції, виставки, спортивні заходи та інші події, які привертають увагу до прав та потреб людей з інвалідністю.

Проблема інвалідності в Україні

Станом на сьогодні в Україні проживає понад 2,7 мільйона людей з інвалідністю, що становить близько 6% населення країни. Проте реальна кількість таких людей може бути значно більшою через недостатню діагностику, стигматизацію та недоліки в системі реєстрації. На жаль, багато хто з них щодня стикається з численними труднощами. За статистикою, майже половина людей з інвалідністю не має доступу до якісної медичної допомоги. 

В Україні діє законодавство, яке передбачає квоти для працевлаштування осіб з інвалідністю, але ці норми часто ігноруються. У 2023 році лише 25% осіб з інвалідністю працездатного віку були офіційно працевлаштовані. Причинами цього є стереотипи роботодавців, недостатня адаптація робочих місць та низький рівень освіти серед людей з інвалідністю через обмежений доступ до якісної освіти.

Доступність громадського транспорту та будівель є ще однією важливою проблемою. Попри певні досягнення, туристична інфраструктура все ще не є доступною для людей з обмеженою мобільністю. Лише 18% українських шкіл забезпечені пандусами, і лише половина громадських місць адаптована для потреб людей з інвалідністю. Для тих, хто стикається з маломобільністю, навіть звичайний похід до магазину може бути серйозним викликом. Лише близько 30% об'єктів міської інфраструктури адаптовано для людей на візках.

Не всі громадські транспортні засоби забезпечені для перевезення людей з інвалідністю. Особливо складна ситуація в невеликих містах та селах, де громадський транспорт часто не відповідає сучасним стандартам доступності.

Українське законодавство визнає права людей з інвалідністю, але багато норм ще залишаються на папері. Наприклад, існують вимоги про наявність адаптованих місць для паркування, але в багатьох містах ці норми не підтримуються або не контролюються належним чином. Подібна ситуація і з архітектурною доступністю — лише частина будівель відповідає вимогам, передбаченим законодавством.

Інвалідність внаслідок війни в Україні

Війна на сході України та повномасштабне вторгнення росії у 2022 році значно збільшили кількість людей з інвалідністю. За даними Міністерства охорони здоров’я України, лише за 2022 рік понад 20 тисяч осіб отримали інвалідність внаслідок бойових дій, серед них як військові, так і цивільні.

Військовослужбовці, які втратили кінцівки чи отримали важкі поранення, стикаються з проблемами адаптації до мирного життя. Недостатня кількість реабілітаційних центрів, що мають надавати професійну психологічну підтримку та опорність поки що досить відчутна. Додатково проблематичним є працевлаштування ветеранів з інвалідністю через стигматизацію та недостатню кількість програм професійної перепідготовки.

Також існує потреба у реабілітації та протезуванні. В Україні функціонує низка центрів реабілітації, але їх теж поки що недостатньо. Існують програми допомоги з-за кордону, які разом з українськими закривають цю потребу.

Війна залишає не тільки фізичні, але й психологічні травми. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) є поширеним явищем серед ветеранів та цивільних, які пережили бойові дії. В Україні існують програми, але їх теж поки що недостатньо для надання комплексної психологічної підтримки, особливо у віддалених регіонах.

Перед Україною постає зараз багато викликів, адаптація ветеранів — один з них. Поки що не все працює гладко, але щодня робляться величезні кроки у тому напрямку. Можна побачити це на прикладі окремих проєктів, що функціонують та розвивають цю сферу в Україні. 

Реабілітаційні центри, такі як "Unbroken", надають якісну допомогу постраждалим. Тут працюють фахівці з протезування, реабілітації та психологічної підтримки, допомагаючи людям повернутися до активного життя.

Приклади успішних ініціатив та історії людей

В Україні з'являються успішні приклади допомоги людям з інвалідністю:

• Одна з них — громадська організація «Доступно.UA», яка проводить моніторинг громадських місць на предмет їх доступності. Команда працює над створенням рейтингу доступності українських міст, що мотивує місцеву владу робити простір більш інклюзивним. Організація створює інтерактивні карти інформації про доступні місця та влаштовує тренінги для архітекторів і підприємців. Завдяки їхнім зусиллям у багатьох містах України зросла кількість безбар'єрних зон.

• Реабілітаційний центр «Без обмежень» пропонує фізичну, психологічну й соціальну реабілітацію для людей з інвалідністю. Особливу увагу тут приділяють ветеранам війни, допомагаючи їм повертатися до активного життя через фізіотерапію, заняття спортом та тренінги з адаптації.

• «Інваспорт» – спортивні можливості для людей з інвалідністю. Завдяки цій державній ініціативі спортсмени з інвалідністю мають доступ до тренувань і змагань. Україна регулярно здобуває нагороди на Паралімпійських іграх, демонструючи рівень підтримки спортсменів.

• Освітній проєкт «Inclusive Friendly» навчає бізнес і державні установи принципів інклюзивності. Вони проводять тренінги для персоналу ресторанів, магазинів та медичних закладів, щоб покращити їх взаємодію з клієнтами, які мають інвалідність.

• Соціальне підприємство «Добрий хліб від добрих людей» — пекарня в Києві, де працюють люди з інвалідністю. Проєкт забезпечує роботою людей із затримкою розвитку та дає їм можливість інтегруватися в суспільство, здобуваючи важливі навички.

Надихають не тільки проєкти та ініціативи, але і досягнення окремих людей:

• Оксана Мастерс — чемпіонка світу з паралімпійських видів спорту. Оксана народилася в Україні з фізичними вадами через радіаційне забруднення. Після переїзду до нової родини в 7 років у США й ампутації обох ніг, вона не тільки подолала труднощі, але й стала багаторазовою паралімпійською чемпіонкою у кількох видах спорту, зокрема в лижних перегонах і велоспорті.

• Яна Зінкевич - українська волонтерка, командирка медичного батальйону "Госпітальєри". Пережила важку автомобільну аварію, яка залишила її прикованою до інвалідного візка. Незважаючи на це, продовжує займатися активною волонтерською діяльністю та допомогою військовим.

• Дмитро Щебетюк - засновник ініціативи "Доступно.UA", яка бореться за доступність міського простору для людей з інвалідністю. Після травми хребта став паралімпійцем і громадським активістом. Популяризує активний спосіб життя серед людей з обмеженими можливостями.

• Андрій Демчук - український фехтувальник на візках, чемпіон Паралімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро (2016). Надихає своїми спортивними досягненнями і доводить, що фізичні обмеження не є перешкодою до великих здобутків.

• Олег Іваненко - український адвокат, активіст та спортсмен. Пережив травму хребта, але здійснив унікальні досягнення, зокрема подолав дистанцію 42 кілометри і 195 метрів територією звільненої Херсонщини.

• Нік Вуйчич — мотиваційний спікер, автор і християнський проповідник австралійського походження. Народився 1982 року з рідкісним синдромом тетраамелії, через який не має рук і ніг. Попри фізичні обмеження, він надихає мільйони людей по всьому світу своїми промовами про подолання труднощів, віру, самоприйняття та силу духу. Вуйчич є автором кількох книг, зокрема "Життя без меж" та "Необмежений: Натхнення для життя".

• Ерік Вайхенмайер — перша людина з повною сліпотою, яка підкорила Еверест. Крім цього, він також здійснив сходження на сім найвищих вершин світу, зокрема на Кіліманджаро та Мак-Кінлі. Ерік не тільки став відомим альпіністом, але й активно займався мотиваційним лекторством, допомагаючи іншим людям подолати фізичні та психологічні бар’єри.

Ці особистості — яскраві приклади того, як можна досягти великої висоти, попри фізичні обмеження чи життєві труднощі. Вони показують, що справжня сила не в тілі, а в рішучості.

Проєкт «Відвал ніг»

Одним із важливих українських проєктів для підтримки людей з інвалідністю є передача «Відвал ніг», створена Олександром Тереном, військовим ветераном, який отримав інвалідність. Головна ідея шоу — дослідження доступності українських міст для людей з інвалідністю та популяризація інклюзивності. Ведучий шоу подорожує разом із відомими особистостями та розповідає про проблеми, з якими стикаються маломобільні групи населення.

Проєкт акцентує на тому, що подорожувати Україною можна навіть із фізичними обмеженнями, і водночас висвітлює реальні проблеми інфраструктури.

Хто такий Олександр Терен? Він військовий ветеран, який отримав важкі поранення у серпні 2023 року під час бойових дій на Ізюмському напрямку, внаслідок чого втратив обидві ноги. Попри це він не здався і почав активно займатися соціальними ініціативами. Олександр виступає за соціалізацію ветеранів та людей з інвалідністю, займається стендапом, пише книги та навіть став героєм документального фільму, який створила американська акторка Сара Джессіка Паркер. Його діяльність спрямована на подолання бар'єрів у суспільстві та популяризацію інклюзивного мислення.

«Відвал ніг» не лише розважає, але й інформує суспільство про проблеми доступності та соціалізації. Олександр разом із відомими гостями, такими як Маша Єфросиніна, Олексій Дурнєв та Володимир Дантес, демонструє справжні труднощі, з якими стикаються маломобільні люди. Шоу надихає людей з інвалідністю сприймати своє життя позитивно, шукати нові можливості та не боятися випробувань.

Сам Олександр Терен каже:

Раніше я можливо соромився своїх ніг, зараз навпаки горджуся. Я можу собі дозволити ходити в шортах у зимну погоду і не мерзнути. Немає думок, що я якийсь інший. Суспільство потрошечки адаптується до нових реалій. Сподіваюсь, ми ще просунемось в цьому і буде нормою зустрічати таких людей на вулиці.

Як підтримати людей з інвалідністю

Кожен може зробити внесок у покращення життя людей з інвалідністю. Наприклад, можна стати волонтером у благодійних організаціях, пожертвувати на підтримку програми реабілітації або просто підтримати людину з інвалідністю у своєму оточенні. Бізнес також може допомогти, забезпечуючи доступність своїх послуг і будівель. Наприклад, багато компаній вже впроваджують пандуси, спеціальні туалети та інші зручності, які допомагають людям з інвалідністю комфортно користуватися їхніми послугами.

Інформаційна підтримка також є важливою: розуміння проблем і викликів, з якими стикаються люди з інвалідністю, може змінити наше ставлення до них. Суспільство стає сильнішим і солідарнішим, коли кожен із нас може взяти на себе відповідальність і допомогти тим, хто потребує підтримки.

Поради щодо спілкування з людьми, а зокрема з тими, які мають інвалідність:

• Під час спільного дозвілля враховуйте потреби всіх учасників, щоб кожен міг комфортно відпочити.
• Уникайте ярликів і стереотипів. Використовуйте нейтральну лексику, наприклад, «людина, яка має…» або «людина з досвідом…».
• Завжди звертайтеся раніше до людини, а не до її супровідника.
• Інвалідний візок або будь-які інші допоміжні засоби є частиною особистого простору людини — не торкайтеся їх без дозволу.
• Зосереджуйтесь на особистості людини, а не на її інвалідності.

Спілкування з людьми з інвалідністю потребує такту, розуміння та відкритості. Головне — ставитися до кожної людини з повагою, враховуючи її потреби та уникаючи стереотипів.